Второе послание Паула верующим в Коринфе

Глава 11

1 Надеюсь, вы готовы немного потерпеть мою «глупость». Потерпите, пожалуйста!

2 Я ревную о вас ревностью Всевышнего. Я обручил вас единственному мужу – Масиху, чтобы вы предстали перед Ним как невинная невеста.

3 Но боюсь, что как Ева была обманута хитрым змеем, так и ваши умы могут уклониться от искреннего и чистого посвящения Масиху.

4 Если к вам кто-либо приходит и возвещает вам не Того Ису, Которого мы возвещали, или если вы получаете не Того Духа, Какого вы уже получили, или не ту Радостную Весть, которую вы уже приняли, – то вы всё это прекрасно терпите.

5 Я не думаю, что я чем-то хуже их, этих ваших «сверхпосланников Масиха».

6 Может, я не так красноречиво говорю, но у меня есть знание, впрочем, мы во всём показали вам это со всей очевидностью.

7 Может, я согрешил, принижая себя, чтобы возвысить вас, потому что возвещал вам Радостную Весть Всевышнего, не беря за это никакой платы?

8 Я всё равно, что грабил другие общины верующих, получая от них плату, чтобы служить вам.

9 Когда я был у вас и нуждался в чём-либо, я не был в тягость никому из вас, потому что во всём необходимом мне помогали братья, пришедшие из Македонии. Я старался не быть вам в тягость ни в чём, и так буду поступать и впредь.

10 Верно, как и то, что истина Масиха во мне, – в областях Ахаии нет никого, кто смог бы опровергнуть мою похвальбу.

11 Думаете, я не обременяю вас, потому что не люблю вас? Всевышний знает, как я вас люблю! И я буду продолжать поступать так же,

12 чтобы не давать повода тем, кто ищет повод считаться равными нам в деле служения Всевышнему, чем они и хвалятся.

13 Эти люди – лжепосланники, нечестные работники, притворяющиеся посланниками Масиха.

14 Впрочем, это неудивительно: если сам сатана принимает вид ангела света,

15 то не следует удивляться и тому, что его служители принимают вид служителей праведности. В конце они получат то, что заслужили.

16 Я хочу ещё раз повторить: не принимайте меня за глупца, но раз уж вы это делаете, то разрешите мне, глупому, похвалиться ещё немного.

17 То, что я сейчас скажу, я скажу не так, как это сделал бы Повелитель. Я стану хвалиться, как глупец.

18 Многие в этом мире хвалятся, так разрешите же похвалиться и мне.

19 Вы с удовольствием терпите глупцов, а вы ведь такие умные!

20 Вы терпите тех, кто порабощает вас и живёт за ваш счёт, кто помыкает вами, важничает перед вами и бьёт вас по лицу.

21 Скажу к своему стыду, что нам не хватило смелости так поступать с вами! Но чем бы они ни хвалились, я тоже смею похвалиться, и вы можете отнести это на счёт моей «глупости».

22 Они евреи, и я тоже еврей, они исраильтяне – я тоже. Они потомки Ибрахима? Я тоже!

23 Они служители Масиха? Пусть и глупо так говорить, но я служу Масиху ещё больше, чем они! Я трудился больше, меня чаще заключали в темницы, чаще избивали, я не раз был на грани смерти.

24 Пять раз иудеи давали мне по тридцать девять ударов плетью.

25 Три раза меня били прутьями римляне, один раз меня побивали камнями, три раза я попадал в кораблекрушение и один раз провёл всю ночь и весь день в открытом море.

26 Мне приходилось постоянно путешествовать. Я подвергался опасностям, когда пересекал реки, опасностям от бандитов, от моих соплеменников, от язычников; я бывал в опасностях в городе, в пустыне, на море и в опасностях от лжебратьев.

27 Я трудился до изнеможения, часто без сна, испытывая голод и жажду, часто без пищи, на холоде и при недостатке одежды.

28 Кроме всего этого, на меня постоянно давит забота о всех общинах верующих.

29 Я сочувствую каждому, кто слаб, я страдаю из-за всякого человека, который впадает в грех.

30 Если мне и следует хвалиться, то я буду хвалиться тем, в чём я слаб.

31 Бог и Отец Повелителя Исы, знает, что я не лгу. Да будет Ему слава вовеки!

32 В Дамаске правитель, назначенный царём Аретой, . приказал сторожить город, чтобы арестовать меня. Но меня спустили в корзине через отверстие в крепостной стене, и так я спасся от него.

2-е до коринтян

Розділ 11

1 О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.

2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою.

3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.

4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те!

5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів.

6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами.

7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо?

8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив.

9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́.

10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.

11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові!

12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми.

13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів.

14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла!

15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́.

18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши.

20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є.

21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.

22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!

23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного,

25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській;

26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́.

28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́.

29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся?

30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди.

32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене.

Второе послание Паула верующим в Коринфе

Глава 11

2-е до коринтян

Розділ 11

1 Надеюсь, вы готовы немного потерпеть мою «глупость». Потерпите, пожалуйста!

1 О, коли б потерпі́ли ви трохи безу́мство моє! Але й те́рпите ви мене.

2 Я ревную о вас ревностью Всевышнего. Я обручил вас единственному мужу – Масиху, чтобы вы предстали перед Ним как невинная невеста.

2 Бо пильную про вас пильністю Божою, заручив бо я вас одно́му чоловікові, щоб Христові приве́сти вас чистою дівою.

3 Но боюсь, что как Ева была обманута хитрым змеем, так и ваши умы могут уклониться от искреннего и чистого посвящения Масиху.

3 Та боюсь я, — як змій звів був Єву лука́вством своїм, щоб так не попсувалися ваші думки́, і ви не вхилилися від простоти́ й чи́стости, що в Христі.

4 Если к вам кто-либо приходит и возвещает вам не Того Ису, Которого мы возвещали, или если вы получаете не Того Духа, Какого вы уже получили, или не ту Радостную Весть, которую вы уже приняли, – то вы всё это прекрасно терпите.

4 Коли бо хто при́йде й зачне пропові́дувати про Ісуса іншого, про якого ми не проповідували, або при́ймете іншого Духа, якого ви не прийняли, або іншу Єва́нгелію, якої ви не прийняли́, — то радо терпіли б ви те!

5 Я не думаю, что я чем-то хуже их, этих ваших «сверхпосланников Масиха».

5 Та ду́маю я, що нічим не лишаюсь позад передні́ших апо́столів.

6 Может, я не так красноречиво говорю, но у меня есть знание, впрочем, мы во всём показали вам это со всей очевидностью.

6 Хоч і неук я словом, але не знання́м, та всюди в усьому ми ви́явлені поміж вами.

7 Может, я согрешил, принижая себя, чтобы возвысить вас, потому что возвещал вам Радостную Весть Всевышнего, не беря за это никакой платы?

7 Чи я гріх учинив, себе впокоря́ючи, щоб підвищити вас, бо я Божу Єва́нгелію благовістив для вас дармо?

8 Я всё равно, что грабил другие общины верующих, получая от них плату, чтобы служить вам.

8 Оббирав я інші Церкви́, приймаючи плату для служіння вам. А коли я прийшов до вас і терпів недостачу, то ніко́го я не обтя́жив.

9 Когда я был у вас и нуждался в чём-либо, я не был в тягость никому из вас, потому что во всём необходимом мне помогали братья, пришедшие из Македонии. Я старался не быть вам в тягость ни в чём, и так буду поступать и впредь.

9 Бо мій нестаток попо́внили бра́ти, що прийшли з Македонії; і в усьому беріг я себе, щоб не бути для вас тягаре́м, і збережу́.

10 Верно, как и то, что истина Масиха во мне, – в областях Ахаии нет никого, кто смог бы опровергнуть мою похвальбу.

10 Як правда Христова в мені, так оця похвала́ не замо́вчана буде про мене в країнах Ахаї.

11 Думаете, я не обременяю вас, потому что не люблю вас? Всевышний знает, как я вас люблю! И я буду продолжать поступать так же,

11 Для чо́го? Тому́, що я вас не люблю́? Відо́мо те Богові!

12 чтобы не давать повода тем, кто ищет повод считаться равными нам в деле служения Всевышнему, чем они и хвалятся.

12 А що я роблю́, те й робитиму, щоб відтя́ти причину для тих, хто шукає причини, щоб у то́му, чим хва́ляться, показались такі, як і ми.

13 Эти люди – лжепосланники, нечестные работники, притворяющиеся посланниками Масиха.

13 Такі бо фальшиві апо́столи, лукаві робітники́, що підро́блюються на Христових апо́столів.

14 Впрочем, это неудивительно: если сам сатана принимает вид ангела света,

14 І не дивно, бо сам сатана́ прикидається а́нголом світла!

15 то не следует удивляться и тому, что его служители принимают вид служителей праведности. В конце они получат то, что заслужили.

15 Отож, не велика це річ, якщо й слуги його прикидаються слу́гами праведности. Буде їхній кінець згідно з учинками їхніми!

16 Я хочу ещё раз повторить: не принимайте меня за глупца, но раз уж вы это делаете, то разрешите мне, глупому, похвалиться ещё немного.

16 Зно́ву кажу́: хай ніхто не вважає мене за безумного! А як ні, то прийміть мене бодай як безумного, щоб хоч трохи й я похвалився!

17 То, что я сейчас скажу, я скажу не так, как это сделал бы Повелитель. Я стану хвалиться, как глупец.

17 А що я кажу́, не кажу́ того в Господі, але ніби в безу́мстві — у цій частині хвали́.

18 Многие в этом мире хвалятся, так разрешите же похвалиться и мне.

18 Через те ж, що тілом багато-хто хваляться, то й я похвалюся.

19 Вы с удовольствием терпите глупцов, а вы ведь такие умные!

19 Бо ви те́рпите радо безумних, самі мудрими бувши.

20 Вы терпите тех, кто порабощает вас и живёт за ваш счёт, кто помыкает вами, важничает перед вами и бьёт вас по лицу.

20 Бо ви терпите, коли вас хто нево́лить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по що́ках вас б'є.

21 Скажу к своему стыду, что нам не хватило смелости так поступать с вами! Но чем бы они ни хвалились, я тоже смею похвалиться, и вы можете отнести это на счёт моей «глупости».

21 На безчестя кажу́, що ми ніби стратили сили. Коли хто відва́житься чим, то — скажу́ нерозумно — відважуюся й я.

22 Они евреи, и я тоже еврей, они исраильтяне – я тоже. Они потомки Ибрахима? Я тоже!

22 Євреї вони? — То й я. Ізра́їльтяни вони? — То й я. Насіння вони Авраамове? — То й я!

23 Они служители Масиха? Пусть и глупо так говорить, но я служу Масиху ещё больше, чем они! Я трудился больше, меня чаще заключали в темницы, чаще избивали, я не раз был на грани смерти.

23 Слу́ги Христові вони? — Говорю́ нерозумне: більш я! Я був більш у пра́цях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті.

24 Пять раз иудеи давали мне по тридцать девять ударов плетью.

24 Від юдеїв п'ять раз я прийняв був по сорок уда́рів без о́дного,

25 Три раза меня били прутьями римляне, один раз меня побивали камнями, три раза я попадал в кораблекрушение и один раз провёл всю ночь и весь день в открытом море.

25 тричі ки́ями бито мене, один раз мене каменува́ли, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробу́в у глибині́ морській;

26 Мне приходилось постоянно путешествовать. Я подвергался опасностям, когда пересекал реки, опасностям от бандитов, от моих соплеменников, от язычников; я бывал в опасностях в городе, в пустыне, на море и в опасностях от лжебратьев.

26 у мандрі́вках я часто бува́в, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого наро́ду, у небезпеках поган, у небезпеках по міста́х, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими,

27 Я трудился до изнеможения, часто без сна, испытывая голод и жажду, часто без пищи, на холоде и при недостатке одежды.

27 у висна́жуванні та в праці, часто в недосипа́нні, у голоді й спразі, часто в по́сті, у холоді та в наготі́.

28 Кроме всего этого, на меня постоянно давит забота о всех общинах верующих.

28 Окрім зо́внішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви́.

29 Я сочувствую каждому, кто слаб, я страдаю из-за всякого человека, который впадает в грех.

29 Хто слабує, а я не слабую? Хто споку́шується, а я не палю́ся?

30 Если мне и следует хвалиться, то я буду хвалиться тем, в чём я слаб.

30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся.

31 Бог и Отец Повелителя Исы, знает, что я не лгу. Да будет Ему слава вовеки!

31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, — а Він благослове́нний навіки, — що я не говорю́ неправди.

32 В Дамаске правитель, назначенный царём Аретой, . приказал сторожить город, чтобы арестовать меня. Но меня спустили в корзине через отверстие в крепостной стене, и так я спасся от него.

32 У Дама́ску намі́сник царя Аре́ти стеріг місто Дама́ск, щоб схопи́ти мене.

1.0x